Жартик.
…Впаду у склянку оранжаду.
Пірну як в магму чи бурштин.
На спину вивернувшись радо
Полежу декілька хвилин.
Хай бульки тіло полоскочуть,
Мов мацаками восьминіг
Мене торкається, бо хоче
Взнать, чи мене він з’їсти б міг?
Шипить напій, неначе гейзер,
І піна брижами навкруг,
І я у ній скачу, як кайзер
Між плюмажів на конях слуг.
На дно занурюсь, мов Титанік,
Як Атлантида загублюсь,
І у очах моїх, як в гранях
Цитрину, грає сонце блюз.
Я спрагу в золото напою
Мов у кайдани закую.
І, як Парис в Єлені в Трої,
Знайду коханку в нім свою.
Союз мене і оранжаду
Здолать не здатен спеки шал -
Ми не здамося вогне-гаду,
Хоч чим би нас не спокушав…
:-)
2011
Падiння в склянку оранжаду
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111032804086
Свидетельство о публикации №111032804086
Рецензии