Дж. Лондону.
Коли затягнуть небо чорні хмари,
Роздавить обрій болю терикон –
Монету сонця – на прилавок бару:
Вина. Упряжку. В гори. На Юкон.
Мовчи про глузд. Вина. Щоб серце стало
Не каменем – льодиною. Твердій!
Там смерть стоїть за кожним перевалом,
Там золото. Там золото надій.
В салуні, де знайомства випадкові,
Де пиво вимерзає від піни,
Старателі вибльовували совість
У пелени невипраних спідниць.
Про них складуть пісні, напишуть саги –
Та їм до біса виверти оті!
Лише б у склянці та на денці драги
Залишились краплини золоті.
Крізь хмари диму, сморід перегару –
До біса південь, спокій, молоко!
Монету сонця – на прилавок бару:
Вина.
Упряжку.
В гори.
На Юкон.
Дж. Лондону
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111032704708
Свидетельство о публикации №111032704708
Рецензии