Сьомий Янгол

Їй янгол явився на сьомому місяці.
Вуста посміхалися. Голос мовчав.
Та очі його говорили:
"Вже скоро народиться Син.
Він буде розумним і добрим.
Він буде вродиливим і синьооким.
З волоссям як ніченька темним,
з вустами як вишні з небесного саду.
Збулося у сьомім житті, те що янгол Четвертий тобі напророчив.
Ти будеш любити його до безтями,
не менше ніж батька його ти кохала.
А зараз поспи, відпочинь!
Забудь до пори, що сказав тобі зараз.
Поспи, моє серденько, дай мені ковдру поправить..."



Янгол:
волосся зелене, і руки – трава.
Рястом прикрасив хітон свій багряний.
Диких тюльпанів нарвав оберемок.
Бачиш на луках поволі іде?
Сяйво до неба його золоте.
Хочеш торкнеться тебе
і струмочок життя побіжить в русельце нове?
Ти хочеш, Кохана?


Янгол:
волосся біле-біле як сніг в Антарктиді
і руки жилаві, і пучки рожеві і м'які...
Такі ти цілувала? Такі він цілував?
То янгол був на білій ковдрі,
знеможений любов'ю,
якої мало хто у Піднебесній знав?
А може то був сон, солодке марення,
навіяне єретиком, тим Чоловіком,
якого ти пізнала, щоб більше
не торкнув ніхто ні лона, ні грудей, ні живота
окрім його та Янгола твого...