Не лякайся, старий.
Даремно
ти затулив плечима двері в сусіднє приміщення –
їх стулки стукотом видають твій стан,
ламаються сірники –
ти намагаєшся припалити, щоб заховати очі,
а потім закритись димом, –
не лякайся, старий,
мене не обходить твоя таємниця –
я знаю, і немає нічого неприродного в тому, що
там, за дверима
багато-багато років
ти тешеш собі труну,
як кожна нормальна людина,
як кожен з нас
усе життя
майструє собі труну,
від знайомих і незнайомих
затуляє плечима двері в свою майстерню
(їх стулки стукотом видають його стан),
ламаються сірники –
він намагається припалити, щоб заховати очі,
а потім закритись димом,-
і злякано ховає за спину рукави,
густо посипані тирсою.
Не лякайся, старий...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111032606199
Свидетельство о публикации №111032606199
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.