Нiчне небо
Люблю я небо синє, густе, немов гуаш.
Пронизливою фарбою сполотане, прекрасне,
І золотом гарячим татуаж.
Перлини жовті сяють, як самоцвіт іскрять,
Полохаючи темінь, танцюють і горять.
Ти думаєш, перлини жовті не бувають?
А лиш поглянь – он-де вони сидять
Намистинки на тОнких парусах.
Як світлячки, ясненько миготять.
Лікують також той дитячий страх,
Що полюбляє уночі лякать.
Те густе небо має свою назву –
Його ім’я ми все життя вживаєм,
Та не згадаєм глянути щоразу
В ту синь, що «Ніччю» називаєм.
Свидетельство о публикации №111032500877