Присвячується хорошому поетові і майстерному критикові О. Д.
...Сідає в потяг носоріг, у чемодані – пера й молот.
Куди прямує він? Доріг для нього досить! І не голод
його веде у далечінь, а щем у серці від нескори.
І поїзди у неба синь повзуть по рейках-коридорах,
що вдаль до безлічі дверей-зупинок тягнуть сірі вуса.
І носоріг десь там, як Грей, портрет сховає свій. Спокуса
померти швидко й назавжди – то не для нього! Хоч і гнаний
йде геть – у русі до мети він ще зустріне слави ранок!..
2011
Носорiг
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111032505986
Свидетельство о публикации №111032505986
Рецензии