Дiло - не слово! А що краще?
віршування,
слова та рух м’язів у роті, -
Ми багато говорим,
інколи, очі в долоні свої затуливши.
Всі свої почуття довіряєм зфальшивленій ноті,
Звуки з космосу чуєм,
коли мякі губи кусаєм стуливши.
Слова зайві.
Зір прямо у душу з коханням твою зазирає.
Та й одежа твоя і моя
вже сумбурно вляглась на підлозі….
За повіками щастя - світло місяця швидко вмирає,
Босі ноги тремтять.
У майбутнє!
Не стримуй себе на порозі.
Мова тіла, слини та гарячого подиху, що з середини,
Більше важать вони, коли разом кохані навіки.
Розлучатись не хочеться,
Вічність малює журбу, забирає хвилини…
Краще кричи те: «ЛЮБЛЮ!»
І, нарешті, відкрий вже повіки.
P.S. Відповіді й досі нема… Поет ХХ сторіччя 24. 03. 2011
Свидетельство о публикации №111032401556