Колись ми, певно, знали істину,
Про це ми не дізнаємось тепер.
Мов корабель, що сів на мІлину,
Мов помилка, яку зробив сапер,
Ми неповтоpні і необоротні,
Ми можем лиш любити і сміятись.
Ми можемо сказати: "Від сьогодні
Я перестану усього боятись!"
Бо в цьому світі ілюзорному
Не контролюємо ми Смерті дій.
Адже "вона усміхається кожному,
Ми можемо тільки всміхнутись і їй."
01.02.07
Колись ми, певно, знали iстину...
© Copyright: Христина Сыч, 2011
Свидетельство о публикации №111032410023
Свидетельство о публикации №111032410023
Рецензии