Коли так тяжко на душі,
Й не знаю, що далі робити,
До мене йдуть мої вірші,
Без них не можу я прожити...
І заблукавши в своїх снах,
Пришу прощення я у Бога,
І не потрібна та весна,
Коли на серці біль і втома...
Забути хочеться про все:
І про любов, і про тривогу,
І про життя моє убоге...
І ніч пройшла,уже світає,
А я сижу, ще за столом,,
Бо рими у рядки складаю,
Й дивлюсь схід сонця за вікном...
В такі моменти стає легше,
І серце більше не болить,
В такі моменти наче вперше,
Душа моя у вись летить..
Роздуми
© Copyright: Арина Громова, 2011
Свидетельство о публикации №111032309331
Свидетельство о публикации №111032309331
Рецензии