У мене друзiв небагато,
Кому могла б я розказати,
Що дiється в душi моїй,
Кому могла б я довiряти
I сутнicть тайн, i подих мрiй.
I ворогiв я також маю,
Одну закономiрнiсть знаю -
Нема їх в дурнiв i калiк.
Життя таким як є сприймаю
В складний наш i сумбурний вiк.
Цiннiшi всiх алмазiв свiту
Теплом i ласкою зiгрiтi
В мене скарби чудовi є -
Синочки, щастя наше - дiти!
У дiтях - все життя моє.
А ще я маю дивоострiв,
I там постiйно свiтлий простiр:
Бо ж то душа моєї неньки,
Завжди порадить легко й просто.
Низький уклiн тобi, рiдненька!
А то ж душа моя багата,
Що я це можу написати ,
Не прикладаючи зусиль.
Чорнило й зошит, наче мати,
Сприймуть все та добавлять сил.
1995
Роздуми
© Copyright: Лю Нели, 2011
Свидетельство о публикации №111032300198
Свидетельство о публикации №111032300198
Рецензии