Чи хтось почув, як плакала душа
Маленького хлопчини – сиротини,
Що від народження отримала тавро
Нікому не потрібної дитини!
Чи подивились в очі тих дітей?
Чи бачили ви смуток той болючий
Ображених на світ малих людей.
Хоч ніби хлопчик той і балакучий.
Чи запитали ви його хоч раз,
Що носить в серці і чого бажає?
Життя його залежить лиш від нас,
Чому ж про це ніхто не запитає?
Хотів би мати він свій рідний дім,
Про це ще він не говорив ніколи.
І пригорнутися б до матері хотів,
Додому повертаючись зі школи.
Це доля наділила у житті
Його самотністю – від неї гірко плаче.
Можливо, коли виросте, тоді
Й йому всміхнеться молода удача.
Тавро
© Copyright: Валентина Кателян, 2011
Свидетельство о публикации №111032310309
Свидетельство о публикации №111032310309
Рецензии
Як гірко сиротині.До сліз пронизливий вірш. З повагою.
Орехова Галина 24.03.2011 21:16 • Заявить о нарушении
Орехова Галина 24.03.2011 21:16 • Заявить о нарушении