Та дама...

                http://www.stihi.ru/2011/03/23/8028
                ------------------------------------------
                Перевод с укр. из Марго Метелецкой


Та дама розовато засветилась
Убранством золотисто-жёлтых дней,
Склонилась романтично на перила…
О, как давно мечтаю я о ней!..

Как будто я позировать решилась
Художнику – среди роскошных верб,
Не погубила жизнь – была не в силах! –
Души моей непревзойдённый нерв…

И наяву в нежнейшем обрамленье,
В подсветке жёлто-розовой стою…
Прогуливаюсь летом я в томленье
И в панне душу узнаю свою.

Оригінал:

Ця панна у рожевім капелюсі,
У золотаво-жовтому вбранні,
Що на перила сперлась романтично,
Давно уже намріялась мені.

Це наче я художнику позую
В обрамленні розкішних вербних віт –
Не вдарили життєві ще морози,
Ще не оббитий мій душевний цвіт.

Це наче я у ніжнім краєвиді
Рожево-золотавому стою,
По літечку пастельному гуляю –
Я в панні душу вгадую свою.