З тобою і пан, і навіки пропав -
але не відмовлюсь од тебе.
Сіль нашого щастя гірка, мов ропа,
та ж сонячно бризкає небо!
І так мені гарно, і лячно, що вдвох -
чужі, а йдемо, наче рідні,
байдужі до виру пліток і тривог,
весняні душею і літні.
І цвіт благовісний довкола, і цвіт
в очах твоїх милих не гасне.
Гукаю любов'ю на весь білий світ:
"Життя невимовно прекрасне!"
Лише б не спішило, як звук літака,-
поніжило в теплім осонні,
де ти біля мене - ще юна така,
як мрії, як миті безсонні...
З тобою...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111032204908
Свидетельство о публикации №111032204908
Рецензии
Сподобалися, Вячеславе, Ваші ліричні вірші.
Здивована, що в нашому!) Харкові пишуть такою щирою українською мовою.
з повагою,
землячка
Брия-Натали 31.05.2011 23:30 • Заявить о нарушении
Здивована, що в нашому!) Харкові пишуть такою щирою українською мовою.
з повагою,
землячка
Брия-Натали 31.05.2011 23:30 • Заявить о нарушении