Дивне прохання
А я забув зорю надій,
В моїй душі
Вже згасло все, там жінка не ютиться.
Я мав коханок багато,
Тепер я жалюгідний пустовій.
Не хочу я тобі надій давати, не хочу
Молодість твою губити.
Не хочу я красу твою знівечити,
Краще... я зречусь твого кохання.
А ти мене зречись, красуне...
Не вмію я любити... для мене -це просто
Спалах, жага. Наситившись забуду...
Прошу, красуне, кинь мене...
Дай мені мукою покинутого насолодитись...
Свидетельство о публикации №111032204583