Чорні дерева брели в заметіль понад шляхом,
Згорбивши плечі гілок під пронизливим вітром.
Падали з неба в замети скоцюрблені птахи,
Плакали діти зими в пелені хуртовини.
Небо і поле кружляли в скаженому ритмі,
Вили вовки завірюхи в засніжених логах.
Чорні дерева спинялись на мить відпочити
Й знову рушали в свою споконвічну дорогу.
Марилось літо їм. Спека, аж трави зачахли.
Що там чорніє? Хто там вилазить на насип?
Стомленим цугом бредуть над запиленим шляхом
Чорні дерева в розбитому дзеркалі часу.
Чорнi дерева
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111032203214
Свидетельство о публикации №111032203214
Рецензии
Дерева вічні, бо то саме життя. А час - то поняття земне, і кожен його відчуває по-своєму...
Хай квітнуть ВАШІ дерева!
З весняним теплом, Тетяна.
Танити 14.04.2011 00:42 • Заявить о нарушении
Хай квітнуть ВАШІ дерева!
З весняним теплом, Тетяна.
Танити 14.04.2011 00:42 • Заявить о нарушении