***
Повні ріки плили, мов глибоке скло,
Серпантини доріг відливали сталлю.
Я шукав його скрізь. А його не було.
По слідах його йшов. А слідів не стало.
В спопеляючу спеку й хуртечі свист
Я шукав його слід по усіх сторіччях _
Тільки раз показалось – в одному з міст
Промайнуло в вітрині його обличчя.
Ні в далеких світах, ні в глибоких снах,
Ні в руїнах, ні в книгах напівзотлілих
Я його не знайшов. Тут ніхто не знав
Ні живого його, ні його могили.
Я його не знайшов. І в одну з ночей
Він явив себе сам – аж душа затерпла:
Ось він. Дивиться вгору з моїх очей,
Тільки бачить зірки неземного неба.
Повнi рiки плили, мов глибоке скло...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111032203072
Свидетельство о публикации №111032203072
Рецензии
Цей вірш, коли прочитала його вперше, страшенно вразив.
Для мене, це - щось позамежове...
В мене є щось подібному розрізі...
http://stihi.ru/2011/10/06/8688
Та то дитячий лемент))
з повагою,
Брия-Натали 09.10.2011 22:30 • Заявить о нарушении
Для мене, це - щось позамежове...
В мене є щось подібному розрізі...
http://stihi.ru/2011/10/06/8688
Та то дитячий лемент))
з повагою,
Брия-Натали 09.10.2011 22:30 • Заявить о нарушении
Прочитав.Так. Дійсно. Позамежовість.Усвідомлення (чи спроба усвідомлення) себе ТАМ, звідки приходять вірші. Душа не прикована, як наші тіла і розум, до часу і простору, і ширяє там, де їй заманеться, де їй краще, а ще частіше - де їй болить. А пишемо ж душею.
Щиро, Іван.
Иван Андрощук 10.10.2011 05:26 Заявить о нарушении
Щиро, Іван.
Иван Андрощук 10.10.2011 05:26 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.