Буде довго в зок бездор жжям не ждженим сунути

Людмила Юферова.

Небо, річка й поля - на селянському нашому глобусі,
Здичавілі хати аж присіли в густих бур’янах...
Вже давно до цих сіл перестали ходити автобуси.
І в них – люди чумні у калошах й потертих штанах.

Навіть час тут іде, як здається, в зворотному напрямку...
Теле – радіо – нет задушились в обривках дротів...
Лиш „Джон Діри” в полях – на сучасність здивовані натяки,
На які кладуть хрест, як на злих зарубіжних чортів.

Вже добили свої „москвичі”, „запорожці”, „жигулики”...
І проблема стоїть: як прожить без роботи в селі.
Ваші ж села були переповнені статками вулики -
Тепер злякані ви, очманілі, голодні і злі.

А зерно осіда в мільйонерських кишенях валютою
І в шикарних авто з гучномовців шансоном кричить.
А в оцьому селі ненавидить їх злобою лютою
Молодиця, яка дітям солі не може купить!

Ви ж прикуті в селі до городів життям і погодою,
Від вас радість втекла, щира посмішка зникла з лиця...
До райцентру тепер дід Володька везе вас підводою,
І за пляшку старий продає вам „комфортні” місця.

Буде довго візок бездоріжжям неїждженим сунути,
Зрідка – цвьох! – батіжок у не зовсім тверезій руці...
Зупинися, візник, бо кобила твоя хоче плюнути
В Європейський союз і у наші пусті гаманці!

http://stihi.ru/2010/12/08/121
http://tvoistihi.com.ua/?p=show_article&id=169


*****************************************************

Как долго будет телега
сновать по бездорожью...

Небо, речка и туман
на крестьянском глобусе,
одичавшие дома,
нет давно автобусов.

Всё бурьяном заросло,
грязь кругом, в калошах люди,
в брюках тёртых - всё село
в проводах обрывах жутких.

Задушили те обрывы -
телефоны, радио.
Всё в обратном здесь прорыве -
к первобытной стадии.

Лишь "Джон Дыры" на полях -
современности намёки -
злые черти на крестах -
зарубежные упрёки.

"Запорожцы", "москвичи",
"жигулёнки" - всех добили.
Нет работы - не ищи,
а доходы раньше были.

Все голодные теперь,
испугали Вас, Вы злые,
просыпается в Вас зверь
и глаза у Вас шальные.

Всё зерно в карман валютой
олигархи забирают.
В сёлах люд и злой и лютый -
детям соли не хватает.

А в шикарнейших авто
громогласный крик-шансон
нам даёт понять о том -
наша жизнь, как пьяный сон.

Нет улыбок на лице,
убежала радость жизни
с горькой думой на крыльце -
огород полей дождь... брызни...

До райцентра дед Володька
подвезёт Вас на подводе.
Если есть бутылка водки,
место даст "комфортней" вроде...

Будет долго бездорожье...
Кто нам этот путь подсунул?..
Щёлкнул кнут... По чьей бы роже,
да по трезвости б он стукнул...

Стой извозчик - повод веский -
лошадь хочет плюнуть с горки
на Союз весь Европейский,
на пустые все кошёлки.

© Copyright: Людмила Юферова.
11.12.2010г. 21:15.
Раздел: лирика гражданская.
Свидетельство о публикации №.169
Вольный перевод с украинского -
Левлив.