Матусi

Нiхто так не любитиме,як ненька,
Адже ти часточка її самої,
Дорослий ти чи зовсiм ще маленький,
Серце матусi завжди iз тобою.

Нiхто не зрозумiє так, як мати,
Адже ти вiд душi її частинка,
Чому ж бо їй про все не розказати,
Твоя печаль, то i її сльозинка.

Нiхто не спiвчуватиме, як мати,
Тобi погано - втричi їй болить,
Вона пораду вчасно зможе дати,
А при нагодi й небо прихилить.

Шануймо їх, аби не було пiзно,
В їхнiх очах най сяє сонця блиск!
Звичайно, матерi у всiх нас рiзнi,
Але ж збудуймо їм Любовi обелicк!

Не з мармору, не з бронзи, не зi сталi,
А шаною, повагою й теплом...
Щоб не було в обличчях їх печалi,
Вiддячувать давайте лиш добром!

Щоб бiль i сумнiви в серця не закрадались,
Завчасно снiг їм не всипав чоло,
Щоб думали про нас i посмiхались,
Все ж не даремно це життя пройшло.


Рецензии