Матусi
Адже ти часточка її самої,
Дорослий ти чи зовсiм ще маленький,
Серце матусi завжди iз тобою.
Нiхто не зрозумiє так, як мати,
Адже ти вiд душi її частинка,
Чому ж бо їй про все не розказати,
Твоя печаль, то i її сльозинка.
Нiхто не спiвчуватиме, як мати,
Тобi погано - втричi їй болить,
Вона пораду вчасно зможе дати,
А при нагодi й небо прихилить.
Шануймо їх, аби не було пiзно,
В їхнiх очах най сяє сонця блиск!
Звичайно, матерi у всiх нас рiзнi,
Але ж збудуймо їм Любовi обелicк!
Не з мармору, не з бронзи, не зi сталi,
А шаною, повагою й теплом...
Щоб не було в обличчях їх печалi,
Вiддячувать давайте лиш добром!
Щоб бiль i сумнiви в серця не закрадались,
Завчасно снiг їм не всипав чоло,
Щоб думали про нас i посмiхались,
Все ж не даремно це життя пройшло.
Свидетельство о публикации №111032109985