Чому це так?
Затьмарить розум маревом чуттiв.
Чому життя моє було стражденне?
Вчасно мене нiхто не зрозумiв?
У потімках душа моя літала,
Шукаючи себе, якою справді є.
Я Бога про спасіння лиш благала,
Про звільнення того,що кров снує.
Втомилася вiд холоду i спраги,
Просила свiтла у життi й тепла.
Втомилась вiд постiйної зневаги
Душi своєї в осередку зла.
I мiзер накопичений роками,
Був у вулкан вогненний перерic.
Шукала я пораду мiж зiрками...
Ховаючи в душi джерела слiз.
Лише у Господа
знайшла я те промiння,
Що осяває шлях мiй iз пiтьми,
І вже бурлить снага в моїм корiннi,
Я вiдчуваю вже кiнець зими!
Свидетельство о публикации №111032103712