У маленькій росинці вміщається світ,
Відбивається сонця проміння…
Наче зорі ясні, заблищать у траві
Сльози-роси світанку глибинні!
Плаче він, мов дитя, що родилось на світ…
Бо дитинство так швидко минає!
Бо життя – то не поле, що треба пройти,
То – сівба, що до жнив дозріває!
Не солодкий той хліб – там, де сльози і піт…
Бо земля родить терни й будяччя!
Ми ідемо по ній, блудимо, мов сліпі…
А душа лише стогне і плаче!
Проте, є нам утіха ув інших сльозах –
Коли серце зустрінеться з Богом!
Ті омріяні сльози твого каяття
Тобі в Небо відкриють дорогу!
Ти ітимеш по грішній землі, й ще не раз
Своє поле сльозами оросиш…
Але в тяжкі часи Бог нестиме в Руках,
А у Небі Сам втре усі сльози!!!
23:58 19.03.2011 року м. Вишгород
Сльози-роси
© Copyright: Валентина Руда, 2011
Свидетельство о публикации №111032005917
Свидетельство о публикации №111032005917
Рецензии
Как тонко... с душой написано.Читала Валечка твое произведение и шла разом с ним по одному полю.....Умничка!
Лариса Неводничик 26.03.2011 03:27 • Заявить о нарушении
Лариса Неводничик 26.03.2011 03:27 • Заявить о нарушении