-Меч візьми, та відрубай від себе ворожі стаї.
А потім кинь той меч у пропасть,
Щоб ніхто мечем не скористався.
Живи в мирі з собою, та з тими
Хто твої хороші друзі.
Ворогів відрізана дорога
Розвяже вузел чорноти.
Своєю долею станеш жити.
Так жваво, та страхітливо говорила
Циганка молодику одному.
Рукою він махнув на сиву... промовив:
-Ох, бабусю, то пусте, минув той час,
Коли мечі кували ковалі.
Минув той час, коли вороги
По дорогах мандрували.
- А ти на ус мотай мої слова.
Бувай здоров!
Враз... біля молодика стояла не сива...
А молода циганочка.
- Моє чаклунство розгадав, бувай, молодику!
Та місце своє добре знай.
Зникла,пропала наче дим...
- Оце так дивина!-присвиснув чоловяга,
Та про зустріч цю мовчав...
Чаклунство
© Copyright: Инесса Завялова, 2011
Свидетельство о публикации №111031903219
Свидетельство о публикации №111031903219
Рецензии