Я в далечі морів побачив мир,
А серед гір мелодію краси.
Я бачив далі, де чужбина ранить душу.
Я бачив зграї чужаків,
Не то людей,
Не то вовків.
Мене життя учило різним звадам:
Бурхливим, злим, чутливим та солодким.
Мій досвід - це сплетіння дій людей.
Всі почуття згоріли,
Зосталася примара забуття.
Іноді, мене болить душа... себе я забуваю.
Іноді, не знаю, хто я?!
Мій чорний досвід сердце крає.
А іноді все навпаки...добре та щасливо.
Одного разу біля водопаду я приліг,
І бачив танець водограю, забувся на хвилину...
Я був краплиною води, рікою, тишиною.
Я грався з забуттям, насолоджувався небом і свободою,
Коханням, яке колись подарувала та чужа...
Так сердцю мила.
Я грався з забуттям
© Copyright: Инесса Завялова, 2011
Свидетельство о публикации №111031902553
Свидетельство о публикации №111031902553
Рецензии