Диктує день мені твоє ім'я,
нагадує про неминущі стрічі
і таємницям зазира у вічі,
де є любов і є чужа сім'я.
І я не знаю, як тут буть мені,
як рішення третейське відшукати:
гріховне щастя - ніжне і окате -
то поруч, то в туманній пелені.
Хто буде зайвим - ще ніхто не зна:
де ненадійно,там завжди і рветься!
І хто б повідав, як кому озветься
шалена ця, нестримана весна?
Шалена ця, нестримана весна...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111031910069
Свидетельство о публикации №111031910069
Рецензии