Вiтер

Чому так сумно буває, коли вітер колише волосся?
Він тебе обіймає, а можливо тобі це здалося.
Просто віє тай віє і нічого не хоче сказати.
Він від тебе німіє, або просто навчився кохати.

Але це ж просто вітер, в ньому холод живе та неспокій.
Він тебе окунає у своїй печалі глибокій.
Він завжди на одинці, він самотньо блукає у світі.
Як ти хочеш ним стати, ти бажаєш одної лиш миті.

Ти б за мить пролетіла всі далекі куточки планети.
Ти завжди так хотіла, просто скинути з себе тенета.
І забути про все, що тебе до землі опускає.
Вітер мабуть щасливий, тому що він не кохає.

І брехня все про те, що кохання підносить до неба,
І про те, що без нього не можна, і, що воно треба.
Адже саме кохання тебе завжди буде тримати,
Адже саме воно не хоче тебе відпускати.

Воно свої кайдани на тобі сильно замкнуло.
Воно хоче щоб ти про небо назавжди забула.
Воно сильно вчипилось за твої, і так слабкі, крила,
Скоро зовсім обірве, щоб ти вже ніяк не взлетіла.

***
Ти просила пустити, ти просила позбавити болю.
Та воно вже ніколи тебе не відпустить на волю.

23/липня/2007р.