Леся Украинка. Соnтrа sрем sреrо!

Без надежды надеюсь! (Лат.)

Прочь вы думы, осенние тучи!
За окном – золотая весна!
Неужели в слезинках горючих
Пролетят молодые лета?

Нет, я буду смеяться сквозь слезы,
Песни петь среди бед и тоски,
Без надежды надеяться все же, -
Жить хочу я! Прочь, думы мои!

На убогом худом перелоге
Семена я посею цветов,
У зимы на морозном пороге
Я полью их слезами стихов.

И от слез моих горьких растает
Ледяных наслоений кора,
Вдруг цветы прорастут – и настанет
Для меня дней весенних пора.

Буду камень тяжелый сама я -
В гору тропкой скалистой нести,
Тяжесть эту вверх поднимая,
С песней звонкою буду идти.

Темной ночью не смежу ресницы,
Не сомкну ни на миг я очей -
Среди звезд отыщу проводницу
В горьком сумраке черных ночей.

Да! я буду смеяться сквозь слезы,
Песни петь среди бед и тоски,
Без надежды надеяться все же, -
Жить я буду! Прочь, думы мои!
****************************
Без надії сподіваюсь! (Лат.)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!