…Підкралася туга, мов ніндзя,
Всадила у серце катану.
І навпіл його, наче бринзу,
Розрізала. Жадібно рану
Обсіли думки-лиходії,
І, живлячись сумом, отруту
Шлють венами в душу. Хмілію
Від шалу, охоплений люттю.
Та світла небесна жаринка
Розвіює мороки спліну.
І вже моє серце – не шинка,
І море життя - по коліно…
2011
Туга-нiндзя
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111031805711
Свидетельство о публикации №111031805711
Рецензии