А ми все йшли. Валила з ніг утома,
Хитала ніч стихаюча гроза,
Попереду чекало невідоме,
Та ми не озиралися назад.
Ми йшли. Вгрузали ноги в біль і в гравій,
А ми все йшли, безмовні і глухі.
Позаду вже здіймалася заграва,
Та ми не озиралися на схід.
Ми йшли. Хитались тінями від сходу,
На гору дерлись і збігали вниз,
Змією з гір сповзала прохолода,
І щось мене кольнуло: озирнись! –
Неначе хто ножа встромив у спину.
Я обернувся, глянув и застиг:
Глибока ніч. В задимлених долинах
Вже догоряють пройдені мости.
А ми все йшли. Валила з ниг утома...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111031804074
Свидетельство о публикации №111031804074
Рецензии