Весняний ранок

Коли природа оживає –
То моє серце завмирає
Від тої ніжної краси,
Коли перлиночки роси
Бринять на пелюстках тюльпанів.
А запах квітнучих дерев,
Неначе подих з океану –
Напівп’янким смачним дурманом,
Крадучись стелиться в траві,
Ранковим голубим туманом.
Коли дзвінкоголосе птаство
Заводить спів свій  –
Наче казку читає дітлахам своїм.
А верби  – коси миють в річці,
Та заплітають ніжну стрічку –
Ранкову весняну красу –
У вимиту свою косу.
І перший промінь несміливим летом
Торкає  воду з очеретом…
Забудеш ти про своє “Я”,
Бо все це є – земля твоя.
А в мене серце завмирає,
Коли природа оживає.

ВЕСЕННЕЕ УТРО
Когда природа оживает-
У меня сердце замирает.
От той нежнейшей  красоты,
Когда жемчужинки росы
Дрожат на лепестках тюльпанов.
Пьянящий запах древ цветущих,
Как полусладкий вкус дурмана,
Как свежий ветер  океана,
Всё  утро лАстится  к траве,
Обнявшись с голубым туманом…
Когда громкоголосье птичье
Перерастает в дружный хор
Тиши ночной наперекор.
Верба полощет кОсу в речке,
И заплетает весны ленту –
Зари весенней красоту –
В омытую свою косу…
А первый лучик нагишом
Воды коснулся с камышом.
Забудешь ты о своем «Я» -
В цвету стоит земля твоя…
У меня   сердце  замирает,
Когда природа оживает.