Мій янголе,здається, я осліп,
Засліплений вогнем твоїх ілюзій.
Ми розіп’єм цю чашу без прелюдій
І без таких нещирих, зайвих слів.
Мій янголе, за вікнами зима
Зв’язала білу шаль на наші душі,
щоб тишу вже ніколи не порушив
гімн, що співала в сутінках вона.
Ти у шовкових шатах іх квіток
Плетеш мережку дивного кохання
Що заблукало у стежках ізрання
Й потрапило у сіті із пліток.
Цю чашу вересового трунка
Сьогодні розіп’ємо вдвох востаннє,
Адже дорога дозірок навмання
Ти знаєш, дуже довга і вузька.
Янгол
© Copyright: Людмила Трояновская, 2011
Свидетельство о публикации №111031506204
Свидетельство о публикации №111031506204
Рецензии