Там залишила все, крім липкої тягучої втоми,
Невловима туга знов фліртує: "Дозволь обійняти".
Випадково стала на заваді горю чужому...
Я не хочу кави, я хочу спокійно поспати.
А мій страх спочиває поруч на підвіконні.
Я не знаю зовсім, куди це від себе подіти.
Все мовчала... Тепер попрошу, поцілуй мене в скроні,
Бо вже завтра в обличча свистітиме подумки вітер.
Somnolencly
© Copyright: Наталия Гаврилюк, 2011
Свидетельство о публикации №111031404288
Свидетельство о публикации №111031404288
Рецензии