***
Не поспішай, поете, покури -
Спішити пізно. Твій рубіж – останній.
Не слухай нервів. Дочекайся крил.
Це тільки танки. Це всього лиш танки.
Ревуть мотори. Брязкає залізо.
Зловісний марш броньованих фортець.
Сьогодні найпотрібніше з мистецтв
Мистецтво помирати за вітчизну.
Шукатиме по світу сивина,
Як син спитає: «Де наш батько, мамо?»
І мати знов тамує біль сльозами:
«Була війна… Тоді була війна…»
Гучніше від моторів б'ється серце.
Хай ще поб'ється. Смерть твоя – банкрут.
Тобі війна – важкий поденний труд,
А смерть – всього лиш відступ
У безсмертя.
Життя, мов сигарета, догорить.
Все ближче танки.
Не спіши, юначе,
Ти переміг тоді – я звідси бачу,
Не поспішай, солдате!
Покури…
Не поспишай, поете, покури...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111031404258
Свидетельство о публикации №111031404258
Рецензии