Було нас багато...

***
Було нас багато – і гомоном повнилась хата,
Було як на свято – та старші вже стали збиратись, -
Молилися богу й виходили в ніч із покою,
Могильну запону ледь-ледь відхиливши рукою.

Ховаючи погляди, знічено ми замовкали,
Одне за одним чорним шовком запнули дзеркала,
Тамуючи розпач, збирались в останню дорогу
І йшли до дверей, за якими немає нічого.

Було нас багато – і я вже сиджу в самотині,
Від пломеня свічки на стінах хитаються тіні,
Ламаються пера, шурхочуть слова на папері…
Рука зупинилась: нізвідки постукали в двері.

Почулося? Знову доноситься виразний стукіт.
Знімаючи клямку, тремтіли, не слухались руки –
Немає нікого. Ступаю в нічну прохолоду –
І мацаю стіни, даремно шукаючи входу…


Рецензии
І нас було багато... Дякую Вам за вірші, Іване!

Елена Войнаровская   25.11.2011 13:00     Заявить о нарушении
І Вам щиро вдячний за теплий відгук.

Иван Андрощук   27.11.2011 05:57   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.