***
Було нас багато – і гомоном повнилась хата,
Було як на свято – та старші вже стали збиратись, -
Молилися богу й виходили в ніч із покою,
Могильну запону ледь-ледь відхиливши рукою.
Ховаючи погляди, знічено ми замовкали,
Одне за одним чорним шовком запнули дзеркала,
Тамуючи розпач, збирались в останню дорогу
І йшли до дверей, за якими немає нічого.
Було нас багато – і я вже сиджу в самотині,
Від пломеня свічки на стінах хитаються тіні,
Ламаються пера, шурхочуть слова на папері…
Рука зупинилась: нізвідки постукали в двері.
Почулося? Знову доноситься виразний стукіт.
Знімаючи клямку, тремтіли, не слухались руки –
Немає нікого. Ступаю в нічну прохолоду –
І мацаю стіни, даремно шукаючи входу…
Було нас багато...
© Copyright: Иван Андрощук, 2011
Свидетельство о публикации №111031403787
Свидетельство о публикации №111031403787
Рецензии
І нас було багато... Дякую Вам за вірші, Іване!
Елена Войнаровская 25.11.2011 13:00 • Заявить о нарушении
Елена Войнаровская 25.11.2011 13:00 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.