Бiла сукня
Шаленію від сонечка, та від людських очей.
Сиджу собі на лавочці, веселою, духмяною
Прийшла я на побачення південне, не нічне.
Ах що я наробила, наділа сукню білу.
Тебе не дочекалася, рядочком другий сів,
Був хлопцем говірливим, вродливим і сміливим,
До ранку в човні милував, ледь душу не згубив.
Мене недбала річенька вела до щастя вічного,
Ми про садочок мріяли, про хатку й діточок.
Стояли біля приплаву, сказати було нічого.
Твій пароплав відчалював, вже я була ніщо.
Вже стільки літ поховано, а хатка не збудована.
Лелека в вітті дерева не в’є собі кубла.
Стою я біля приплаву, неначе зачарована,
На сукні білій плямами жевріє жовтизна.
на русском языке: http://stihi.ru/2012/05/15/2132
Свидетельство о публикации №111031403300
літературно-художній журнал «Далекосхідна хвиля»
(Дальневосточная волна) №6 http://hvila.lozikov.ru/home
Любовь Рунова 15.03.2013 04:43 Заявить о нарушении