клоччя - сволоччя, на дрантя й дваби

Усе, ставлю явку я на біржі праці
Я вернусь у свій куточок не щастя
Де без сну на твердім я матраці
Перед своїм сяючим тупим екраном
Сиджу до ранку, я оком бачу проходження світанку
Вітер віє туманом вгорі
Де-не-де миготять ліхтарі
По їдальнях недоїдки порцій
У вітринах калоші й вино
Десь ще у місті ходять дозорці
А там, ще вище, в безододні туманній
В тишині, як на лоні мети
Плинуть інші далекі світи..

Мене розриває на клоччя
Чого ж Ви люди такі сволоччя
Вінок посипає, майбутне безкрає
На дрантя й єдваби - закривавлені лапи

А мені вже - нічого й нікого
Через муку, утому і кров
Ти побачиш насправді велику
Невмирущу, як вічнність мою любов
Я вже вгорі, в далині
А в наслідок недокрів'я
Та ще я пам'ятаю таке от прислів'я:
"Sic Transit Gloria Mundi"

Як і тобі мені спокійно -  не спиться
В голові на далі латка осіннього неба - цариця
Я з тобою безсмертна гармонія - а що ж таке твоя агонія?!
Принеси ковдру зігрій мене, я замерзаю, замерзаю
Мені потрібна твоя особиста розмова,
Принеси вмить тепла, як я відлітаю, відлітаю.

серпень, 2008 року