Przez swiatlo ksiezyca...
Przez swiatlo ksiezyca o dziwnej polnocy
Odszedles, jak chmura, jak widmo, jak cien.
Tak ciezko na sercu i sciska tesknota,
I zadnej nadziei nie wroci mi dzien.
Bez ciebie mi zimno: to mroz, to zawieja,
Lecz co za piekne zostawil mi sny.
Opala policzki goracym strumieniem,
Niestety nie moga ogrzewac nas lzy.
У місячне сяйво...
У місячне сяйво пішов серед ночі,
Немов чорна хмара в вікні твоя тінь.
Змиритись з утратою серце не хоче,
Не гоїть і часу бистрінь.
Забрав все тепло і настали морози,
Залишив лиш ясні, погожії сни.
Щоку обпікають непрохані сльози,
Але не зігріють вони.
© Copyright: Ольга Глапшун, 2011
Свидетельство о публикации №111031306109
Свидетельство о публикации №111031306109
Рецензии
Оля, просто нет слов! Столько настроения, созвучного моему, ты передала в нескольких строках твоих. Спасибо*)))
Валерия Сивкова 18.07.2014 22:42 • Заявить о нарушении
Валерия Сивкова 18.07.2014 22:42 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.