Я спраглий іду по чорній ріллі.
За нею водойма на сонці іскриться.
Знесилений рвуся до неї в імлі.
Хоч знаю що з неї мені не напиться.
А чорна рілля як згарище дише
Білим туманом, як димом гірким
І дим той злітає все вище і вище,
В легенях осяде залізом важким.
А я все бреду щоб спрагу втопити
Хоч знаю що питиму та не нап’юся.
Бо озеро те не для мене налите.
І тою водою я лиш захлинуся.
Топчуся по згарищі свого кохання
Тамуючи спрагу коханням чужим.
Це стане тепер моїм покаранням
Я в згарище ляжу обіймаючи дим.
12.10.2008
Згарище Укр
© Copyright: Захарчук Евген, 2011
Свидетельство о публикации №111031304636
Свидетельство о публикации №111031304636
Рецензии