Відчуваю я щастя лиш у проклятих снах,
У тих снах де ти снишся мені щоночі.
Уві сні оживає почуттів наших прах,
І я знов воскресаю дивлячись в твої очі.
Скільки часу минуло, а тебе не забути,
Як би я не хотів, та душа не дозволить.
Тільки відчаєм можна себе огорнути.
Що надію вбиває і смуток приносить.
Скільки днів промайнуло, а я все ще кохаю.
Те маленьке, так рідне мені створіння.
Хоч його вже нема, а я все страждаю,
І надіюсь, що то не було видінням.
Я хотів би спитати чи згадала хоч раз,
Ти про те що я був у житті твоєму.
Чи згадку про мене в тобі стер лихий час,
Що катує мене, в чорнім пеклі моєму.
Я хотів би спитати чи жива і в цей час,
У тобі хоч краплинка того кохання.
Що так сильно колись об’єднало нас.
А для мене тепер обернулось стражданням.
31.07.2008
Проклятые сны укр
© Copyright: Захарчук Евген, 2011
Свидетельство о публикации №111031304463
Свидетельство о публикации №111031304463
Рецензии