Відшуміла з морозами хуга,
А на більше й не здатна зима.
Граки ходят у полі за плугом,
Розовіє ранковий туман.
Золотиться зоря на осонні,
Оксамитове небо іскрить.
У замріяних снах стоять сосни,
У їх вітах жар сонця горить!
В душі морок від світла розтанув,
П’ють проміння весни журавлі.
Ніби крицею, іскра кохання
Розпалила вогонь у душі.
Веселковими фарбами грає,
Цвіт смерекам несуть ясени.
Від любові серця завмирають,
У полоні чаклунки весни!
Вогонь весни
© Copyright: Петро Керанчук, 2011
Свидетельство о публикации №111031209330
Свидетельство о публикации №111031209330
Рецензии