***

Феликс Вязовский
Смерчем печаль мої
спустошує груди,
Буравить,плавить,
     тисне в душу вогнем,
Неминуче страшного
        в завтрашнім ждеш,
Мов отрути
         з цілунка  Іуди,
От-от моє серце,
         як авто об інше,
Розіб"ється вщент.
Смуток мене розпинає,
Як прощальний,
           всохлих криниць
Спалах останніх очей.
А мені б
       зірватись,
               рвонутись,
                злетіти з хреста,
Закричати
       останнім у небі
                пораненим
Зболеним птахом,
І упасти,
       припасти,
              зомліти
До твоїх -
       єдиних мені,
Найтепліших мені грудей.
      


© Copyright: Феликс Вязовский, 2011
Свидетельство о публикации №111031204178
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Феликс Вязовский
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Феликс Вязовский