Ти мене обіймаєш світанками,
Щастям очей, і губ, і снів,
Мов, гарячою спекою поля спраглого,
Що чека проливних дощів.
Воркочу закохано громом,
Вітерцем в прохолоді грудей сміюсь
І шалено радію полоном -
У твоїх рученят перевесла здаюсь.
Моя люба криниченько - Ніно-Ніночко!
У мені кипить, не вщухає щось...
Ти, мов море, п"яниш мене бірюзою безодні
І, як небо, кличеш,
Де чарами лілей твоїх все зайнялось!
***
© Copyright: Феликс Вязовский, 2011
Свидетельство о публикации №111031107896
Свидетельство о публикации №111031107896
Рецензии