…Полтавщина. Поле. Підводні човни
На хвилях гойдаються біля причалу.
З походів далеких вернулись вони,
Зайшли на заправку. І атомне сало
Вантажать у трюми, щоб рушити знов
Безстрашно в глибини безкрайніх просторів.
Реактор вогненно-розжарену кров
Пошле на турбіни. І миттю прискорить
Шаленою кількістю обертів гвинт
Безжально-смертельну косу субмарини.
І цвяхи ракетні відправить у спринт
Вона ворогам, щоби рідні калини,
Лани, і річки, і дідівські хати,
І гнізда лелечі по всій Україні
Не сміли жадати ворожі хорти!
Щоб лапи бридкі їх свербіли, ми міни
Таємним дарунком в блакиті морів
Розсиплемо щедро. І будем чекати
Коли ж бо на мінах – млинцях від корів –
Зламаються зуби ворожі й гармати.
Що, любий читачу? Цей віршик – маразм,
Чи вибрик здурілого мозку уяви?
Життя нас розсудить, і виставить час
Рахунок за вчинене кормчим держави…
2011
Про пiдводний човен
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111031107127
Свидетельство о публикации №111031107127
Рецензии