Bezsennosc

               

Do zorzy porannej tak jeszcze daleko,
Jak do nadziei, ze dam sobie rade.
Me sny odlecialy, zdradzily marzenia,
A rycerz moj wierny przelamal swa szpade.

Przeszywam spojrzeniem ciemnosci zlowieszcze.
Juz ta noc zeslana, co trwac ma bez konca?
A moze znow bedzie, jak kiedys to bylo,
Czy przez wole boza, czy ze wschodem slonca?

I wtedy ja wszystko odkryje na nowo, –
Niewielka to cena – me noce bezsenne.
Na drzenie reki, coz, – westchne z usmiechem,
Rozprosze ze swiecy iskierki plomienne.


             БЕЗСОННЯ

До світанку далеко ще, як до надії
Пересилити, жити, зуміти, змогти.
Розлетілися сни мої, зрадили мрії,
Заростають стежки і палають мости.

Поглинає мій погляд зловісна безодня, – 
Може, це вже та ніч, що не має кінця?
Чи ще промінь ранковий і воля господня
Все повернуть й розставлять на звичні місця?

Я по іншому гляну, вдихну, доторкнуся, –
Не одним ще безсонням за це заплачу.
На тремтіння руки я лише посміхнуся
Й запалю серед ночі тоненьку свічу.