Час минув мого дозвілля
На добі поставлено вже хрест
Вже доби нової зілля
Вічності вінчає владний жест.
А мене навстіж двері
І житла й душі повік не замикав
Знав, що хтось же по вечері
До мого постукає вікна
Стука вічність. Хай заходить,-
Бо мені до неї не дійти.
Ну а їй це не зашкодить
В хату познайомитись зайти.
Час минув мого дозвiлля
© Copyright: Анатолий Фурсов, 2011
Свидетельство о публикации №111031104006
Свидетельство о публикации №111031104006
Рецензии