Нахилились верби над водою
А під ними дівчина з косою
А над ними слід метеорита
А внизу земля у сни сповита
А на ній поснули вже будинки,-
Тільки вікон видно жар
І пусті автобусні зупинки
І дзвінкий у тиші тротуар
Ось такою я ішов порою
Від ріки до власного житла
І хилились верби над рікою
І було у щастя два крила
І була на всіх одна планета
Вічна юна і така жива
Що віршем ось стала для поета
І про це душа його співа.
Свидетельство о публикации №111031103927
Микаил Сапралиев 11.03.2011 14:38 Заявить о нарушении
З повагою А. Фурсов
Анатолий Фурсов 11.03.2011 14:50 Заявить о нарушении