І твої очі мене вбили,
Ти бачиш світле небо,
Ти віриш в краще,
Ти мабуть знаєш,
Як я зробив себе
Нещасним.
Як кожну ніч живу
І не живу.
Як кожен день
В думках своїх я гину.
І я здається не покинув,
Ту єдину, неповторну,
Ту весну.
Ти з нею була неповторна,
Блакитним небом, сонцем і повітрям.
Блакитним поглядом до себе звала,
І почуття і океани і все навколо
Просиналось.
Ти мабуть знаєш більше…
Я не жалію, що так сталось,
Бо ту весну я не залишив…
Ти з нею була неповторна
© Copyright: Лишний Гость, 2011
Свидетельство о публикации №111031101955
Свидетельство о публикации №111031101955
Рецензии