Найпоетичніша мова. Не вигадать слів,
Просто казати, писати, ронити зернини.
Мов намистинки - ці спомини, миті, години,
Найпотаємніші звуки усміхнених снів.
Суне пожежа - по корінь згоряє трава.
А навесні нумо знов зеленіти-буяти...
Довго і марно нас вчили її забувати,
Встала з вогню чистим світлом - І знову жива.
Сили в корінні достатньо на тисячі літ,
Крила лелечі твої не зламає облуда.
Дай же, Всевишній, у день твого Божого суду
На українській тримать пред тобою одвіт.
Місячне сяйво цвіркун невгамовний пряде.
Тихо колиска скрипить - немовля засинає.
Мати схилилась, співає маляті, співає.
Хай воно в світ, як доріжкою, мовою йде.
Мова
© Copyright: Мовчан-Мысловска, 2011
Свидетельство о публикации №111031006137
Свидетельство о публикации №111031006137
Рецензии
Написано хорошо,как сочинение на тему мови.
Но Бог понимает на всех языках, поэтому одвіт тримать на українській звучит коньюнктурно, настоящим поэтам и переводчикам всегда был и остаётся чужд национализм.
Извините за искренность.
Анна Стром 01.06.2011 11:15 • Заявить о нарушении
Но Бог понимает на всех языках, поэтому одвіт тримать на українській звучит коньюнктурно, настоящим поэтам и переводчикам всегда был и остаётся чужд национализм.
Извините за искренность.
Анна Стром 01.06.2011 11:15 • Заявить о нарушении