Про хмаринки й державн сть
моя мала
Вітер в волоссі живе одвічно
нота коротка-ціна твого скла
крізь яке видко світ потойбіччя
Як прочитати твої голосні,
що гвіздками в долоні у горло пъявками...
піст мій- це виток хисту й
порожняка, молоком втікае з горнятка
скоромною мріею:
В вирій пливти
сліди залишати на хмарах рожевих
А Я й досі уранці пригадую,
спільні
сніданки з вишневим джемом
сир із родзинками, сміхо-істерики, ранок катався у поглядів маслі
життя кроїлось
і посуд бився
до першої крові
завжди на щастя
Як я ненавидів сир солодкий, та апетит був таки скажений
кричалось сміялось,
сусідам світ тьмарило
в щирості мало місця для чемності
Як під ногами бриніли вулиці
під прапорами цвіли ми стожарами
Туди ми засіяли свою молодість
Але помилились, нажаль із державою...
Свидетельство о публикации №111031004020