У тім"ячку ще щось зоріє
мов німбом пам"яти - луною гомонить
доки закляклий розум рухатись не сміє
й вдивлятись розгубився Світовід
А там, де небо - кам"яниці сволок,
відбитки рук, мисливські лови і страхи
бо там, ще й досі - темряви утроба...
...у тім"ї німбом небули надія
удольну вервечку пряде - до себе йти.
у тiмячку
© Copyright: Иван Славко, 2011
Свидетельство о публикации №111030903627
Свидетельство о публикации №111030903627
Рецензии