СІРКО
Гавкає Сірко на всю столицю,
Добрим людям заважає спать.
За стегно вкусив він молодицю.
Гавкає, бо нудиться співать.
Як завиє пісеньку відверту,
Як підніме морду до небес.
Чи кляне він долю свою вперту,
Чи від тої долі жде чудес…
За рудою сукою він плаче,
Ту, що гицель кинув на убій.
Не журися, лицар мій кусачий,
Не шуми, собачий мій прибій.
Того горя буде ще чимало,
Будуть сльози розпачу й жалю.
І в людей життя собаче стало,
Без емоцій. Стрілка на нулю.
Так що грій, Сірко, на сонці спину,
Не кляни життя дурне своє.
І в собаки погляд є людини,
І в людей собачий погляд є.
24.02.2010р.
С РКО
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111030809340
Свидетельство о публикации №111030809340
Рецензии