Величезні стяги
над плечима кожного
чіпляють ноги.
крізь всі свої забаганки
я не чую
не бачу
захлинаюся безпалими примхами,
через це закипає
мов на вогні
думка
що пора стрибати з розуму
на посмішки
та краєвиди безсмертя
досить ламатися на переправі між драмами
стяги залишаються
на тому березі
я стрибаю
поволі змовившись з смертю.
Стрибаю
© Copyright: Алиса Волкова Из Зазеркалья, 2011
Свидетельство о публикации №111030805194
Свидетельство о публикации №111030805194
Рецензии